З 22 по 23 червня відбулося друге додаткове засідання з людського виміру в 2020 році, для обміну думками між державами-учасницями ОБСЄ, інституціями ОБСЄ та іншими виконавчими структурами, а також різними міжнародними організаціями, громадянським суспільством та іншими зацікавленими сторонами щодо виконання зобов’язань, пов’язаних з свободою слова, ЗМІ та інформації.
Детальніше за посиланням: https://www.osce.org/odihr/shdm_2_2020
У конференції взяли участь представники держав-учасниць ОБСЄ, інститутів ОБСЄ та виконавчих структур ОБСЄ, представники міжурядових організацій, представники громадянського суспільства та дослідники з 57 держав-учасниць, які мають відповідний досвід у цій темі, в числі яких виступив співзасновник Незалежної Союзу Європейських журналістів в Україні Мирослав Бекчив.
Мета конференції – запросити партнерів по співпраці взяти участь і внести свій вклад в відношенні співпраці і зв’язків з ОБСЄ на місцях. З огляду на обмеження, пов’язанних з COVID-19, дана конференція проходила виключно в режимі онлайн. Конференція переводилася на шість офіційних мов ОБСЄ: англійська, французька, німецька, італійська, російська та іспанська.
«В Україні багато проблем пов’язаних зі свободою слова, порушенням прав і свобод журналістів, але ще більше в Україні фейкових «ЗМІ», а точніше звичайних веб-сайтів, які не мають реєстрації в реєстрі Мін’юсту. Такі сайти готові з ранку і до ночі поширювати недостовірну, фейкову інформацію залишаючись безкарними. ЗМІ тим і відрізняється від веб-сайтів і блогів, що несуть відповідальність перед законом за кожне слово в своїх матеріалах, що не скажеш про перших, і можуть постати перед судом в будь-який момент. Я задавав це питання і раніше на різних конференціях в Києві та Одесі, але конкретної відповіді ні разу не отримав.
Посилкою до доповіді стало і те, що в Україні існує Національна спілка журналістів, головою якого є Сергій Томіленко. Дуже дивно, коли два абсолютно простих терміни «ЗМІ» та «інтернет сайт» не може відрізнити голова журналістської спілки. Свідком того мені довелося особисто стати, коли щодо мене та моїх колег було вчинено напад і побиття в центрі Одеси серед білого дня на очах перехожих. Так після цього інциденту, пан Томіленко назвав мене і моїх колег не журналістами, посилаючись на інформацію з сайтів dumskaya.net і strana.ua. Що можна говорити, коли голова такої важливої організації за її задумом – не розрізняє, чи не хоче розрізняти подібні явища. Така тенденція є небезпечною для України, в її нинішньому становищі, і для тієї жменьки журналістів, які істинно борються за майбутнє держави. Це не можна так залишати. Щиро сподіваюся, що члени делегації ОБСЄ і близько 200-ста учасників почули мою доповідь. Далі, прошу ознайомитися з повною версією тексту моєї доповіді»- прокоментував співзасновник СЕЖ Мирослав Бекчив.
«Шановні учасники і організатори конференції, дякую за надане слово. Мене звати Мирослав Бекчив, я співорганізатор Незалежної Союзу Європейських журналістів в Україні, головою якого є Віллі Фотре, директор «Human Rights Without Frontiers». Це громадське об’єднання, мета якого виховати нове покоління європейських журналістів в Україні.
Мета моєї доповіді дуже проста і вкрай актуальна: привернути увагу до необхідності навчити населення України відрізняти офіційні ЗМІ від фейковий ЗМІ. Тому я прошу розглянути кілька риторичних запитань, які частково містять в собі відповіді і рекомендації.
Скільки років пройде перш ніж в Україні зрозуміють, що у нас в законі немає поняття «інтернет-видання»? Таке поняття існує в Російській Федерації, але не в Україні.
Скільки має пройти часу, щоб для перевірки існування ЗМІ люди навчилися використовувати реєстр міністерства юстиції України? Якщо видання не існує в даному реєстрі – значить це фейковий видання. Тільки так і ніяк інакше.
Чому НСЖУ і її керівник Сергій Томіленко не в змозі пояснити в чому відмінності між офіційними ЗМІ і фейковий новинними сайтами?
Чому, коли мене і моїх колег побила муніципальна варта Одеської мерії, пан Томіленко називав нас «не журналістами”. При цьому блогерів з таких сайтів як strana.ua, dumskaya.net він називав журналістами. Ці сайти не мають офіційної реєстрації як ЗМІ і не несуть відповідальності за те, що пишуть. Риба гниє з голови і Сергію Томіленко потрібно навчитися нарешті журналістів відрізняти від блогерів.
Я не знаю, як в інших країнах, але в Україні з цим питанням хаос і суцільні маніпуляції. При цьому ні dumskaya.net, ні strana.ua ні інші звичайні інтернет сайти не несуть ніякої відповідальності за свої матеріали. Сьогодні таких саморобних сайтів в Україні – десятки тисяч. З усією цією брехнею пора покінчити.
І якщо пан Томіленко не в змозі з цим питанням розібратися – то або він зовсім не знає законів України і не може займати посаду в НСЖУ, або йому просто вигідний той безлад, який відбувається в Україні».
Резюмуючи вище сказане, не можна залишати подібні явища без уваги, а навпаки робити все для того, щоб їх викорінити.